|
Я на друзки розбиваю
Смуток так, неначе скло,
Щоб його вже не було.
Більш його не відчуваю.
Світле щастя упускаю
Я у серце, мов у дім,
Щоб воно жило нім.
Щастя це не має краю,
Як і небо голубеє,
Як увесь цей білий світ.
Серце, ніби квітів цвіт,
Розцвітає. Золотеє,
Наче сонце, щастя в ньому
Не у сні, а наяву.
Серце з ним і я живу
Разом з ним на світі цьому,
Доки в грудях серце б’ється
Тихо в мене повсякчас
Крізь невпинний диво-час,
Що рікою тихо ллється
Через ночі, дні та роки,
Що іде у майбуття,
І уже без вороття,
Хай його не чуєм кроки
Ми. У серці я тримаю
Щастя світле, чарівне,
Дивовижне, неземне.
Щиро я всім вам бажаю,
Щоб його й ви відчували,
Де б на світі не були,
Скільки б ви в нім не жили,
Щоб ніколи не страждали,
Бо життя, що з часом ллється,
Кожному із нас дано
Лиш для цього, хай воно
Все ж навіки й розіб’ється.
Євген Ковальчук, 14. 03. 2022
ID:
1061859
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 04.05.2026 20:36:39
© дата внесення змiн: 04.05.2026 20:36:39
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
