Світить сонце в небесах
І так ніжно гріє.
Серденько радіє.
А душа, неначе птах,
До небес з грудей зліта
І у них літає,
А навкруг безкрає
Небо. Радість огорта
Серце. В нім вона цвіте,
Мовби гарні квіти.
Хочеться радіти
Серцю ще більш. Золоте
Те проміння, що вкрива
Серденько собою,
Нібито габою,
Лагідно так зігріва,
Як та матінка дитя,
Що в руках тримає
Й легко колихає.
Наче музика, биття
Серденька. Немовби гра
Серце та співає
Щастя в нім безкрає.
Скінчилась лиха пора
Врешті. Вже не обійма
Серце туга тая
Темная, лихая.
Більш її у нім нема
І не буде вже повік.
У собі тримати
Буде й відчувати
Серце щастя цілий вік,
Доки не настане мить
Та, в яку сердéнько
Вже навік тихенько
Битися припинить вмить.
Євген Ковальчук, 14. 03. 2022
