На сірий лягає сірий
Він майже як ти
Невербальний
Крізь тіні, крізь смуток, дощі
Торка́є ось тут
Де ховаю
Міжніжжям затиснутий "ох"
Міжзву́ччям склеко́чене "хочу"
Стікаю між пальцями... Хто ж
зумів так обом нам навро́чить?
Що я не он там, а ось тут
Що ти не ось тут, а далеко
І ближче до тіла — сірий
І далі від тіла — небо
Сиві́ють від відстаней скроні
Грубі́шає шкіра на пальцях
І доторк
Що вчора
Шовко́вий
Сьогодні до крові...й зриває
Уїдливу маску "я сильна"
Уїдливу маску "я зможу"
Не зможу,
не схочу,
не зду́жу
Себе́
обійма́ти...
А му́шу..?
Не зможу кохати себе́
Ковтаючи сльози солоні
За тебе торка́тись себе́
І тішити
Ніжно
Й глибо́ко
Не зможу себе відпустити
Бо хто ж упіймає пташи́ну?
На сірий лягає сірий
І плямою
му́ка
нічи́йна...
І плямою пестощів мить
І криком у по́душку: "Сильна!"
От тільки від пальців — болить
Бо пальці мої — то не тіло...
