Море прокинулось.
Тихо шепоче:
— Зроби кави.
Сонце відкриває очі.
Повільно.
Підіймається.
Хвилі штовхають скелі.
Проте вони непорушні.
Чайки пірнають у хвилі.
Одна риба на двох.
Теплий вітер обіймає.
Цілує в шию.
Ніжно.
Море спокійне.
Ти — усміхнена.
Але це тільки ранок.
Морський поцілунок — солоний.
Твій — з присмаком
кави і бельгійських вафель.
Море вже не шепоче.
Воно говорить.
Сонце вже не мʼяке.
Високо.
Вітер уже не ніжний.
Гойдає човни.
Чайки полетіли…
Лише скелі — мовчали.
