У старих легендах Міста
Говорилося про Море..
Море - сяйне й урочисте,Море - стигле і бурхливе,
Море - простір неозорий, Море - нездоланна сила!
То погідне - з легким бризом,
То в стрімких летючих хвилях,
Море мріяне манило.
Море пінилось і снилось..
..Давнє Місто між горами На осонні суходолу
Поміж битими стежками І гіркавою травою
Прагнуло свого прибою
Моря з чудо-кораблями..
Моря - в Божистій подобі,
Моря - як предмет моління,
Моря - в сонячній оздобі,
Плинній у своїх одмінах..
Моря - у солоних мушлях.
Моря - в трепетах смеркання..
(Вічно юне Море – мудре
В гомонінні і мовчанні)
В мріях Міста - Море - світло,
Море - як священний спалах!
Вінчане вечірнім вітром,
Море - прихисток і слава -
Величалось Містом в пісні,
Що перетікала в Гімни..
І одного дня - навічно-
Місто зважилось на зміни !
Героїчно і сміливо Достопам'ятного літа
Взявши ліхтарі і свічі, Склавши флейти і трембіти
В дідівський святочний кошик,
Місто вийшло в путь по диво,
Площам залишивши відчай.
Місто ринуло у поступ!
Під притихлими вітрами,
Між гірського німування
Місто залишило брами,
Місто рушило у мандри !
Все - у празничних одежах, (Хоругви несло з собою)
По слідах зірок і крові
Місто злинуло за межі -
В прихисток до свого Моря !
Часом плутаючись в хмарах, Напролом - і поміж крапель,
Повз цвітіння диких сакур, Через попіл снів і згарищ,
Йшло через бур'ян й кропиву, Йшло колючою стернею,
Ковзало по хрусту криги,
Рухалось крізь тьму і морок.
Правувало в рай - крізь терні!
А коли дійшло по мапі -
Що на бляклому папері -
В точку, де писалось “Море”,
То побачило лиш двері
З написом «А море – ВМЕРЛО. Є лиш мара бутафорій.
Море вмерло безумовно. Море вмерло.
(Як так сталось? Чи було воно насправді?
Чи усе,що так манило – то лише фата моргана?)»
Мовчки тихо застогнало, Як обпалена купина, Місто – наша Україна ..
Остаточно зрозуміло - Моря «Світлих ідеалів, цінностей і демократій»
Не існує. Бреше мапа. Право – стос фальшивих хартій.
Так, легенда – то не правда..
Як так сталось? Чи було ?
.
Це надзвичайно сильний вірш. Він не просто про розчарування, він про втрату політичної невинності цілої нації. Коли виявляється, що «море», до якого ми йшли, захищаючись від вогню, виявилося сухою стіною з написом.
Це надзвичайно сильний вірш. Він не просто про розчарування, він про втрату політичної невинності цілої нації. Коли виявляється, що «море», до якого ми йшли, захищаючись від вогню, виявилося сухою стіною з написом. 
