Неначе ненька
Та до сердéнька
Коханеє дитя,
До серця свóго
Пречарівного
Я світле почуття
Так пригортаю
І обіймаю,
Щоб завжди з ним же жив.
О, я бажаю
Цього без краю,
А не щоб лиш тужив.
Мов ясне сонце,
Що у віконце
Сія, це почуття
Голубить, гріє
Втіша, леліє.
Із ним щасливий я.
Душа радіє
Та молодіє
Немовбито знов, й знов..
А серце б’ється
І лиш сміється
Так весело, немов
Мале дитятко,
Немовлятко
У неньки на руках.
Світ цей іскриться
Та веселиться
Весь теж в моїх очах.
Євген Ковальчук, 21. 02. 2022
