Як вишні осипають цвіт,
На квіти, трави, на дорогу,
Йдемо туди, де вічний слід,
Віддати шану людям й Богу.
Таким і є той райський сад,
Де душі вмерлих спочивають.
У сяйві сонця і свічад,
Найближчих, рідних поминають.
І я зайду у Божий храм,
Хоч дім далеко - Бог все бачить.
Він всюдисущий - тут і там,
Прийме молитву і пробачить.
... Барвінок стелиться до ніг,
Знаходжу стежечку знайому
Вертаюсь з тисячі доріг,
Аби ще раз вклонитись Дому!
