|
Я без тебе не живу,
А лише існую,
У душі сумую.
Це помітно й наяву.
Радості ти джерело
Й чарівного щастя,
Що усі нещастя,
Наче сонячне тепло
Сніг, розтоплює. Пишу
Я тебе натхненно,
Легко, повсякденно,
Бо тобою я дишу,
Мов повітрям. Я тебе,
Любонько, кохаю
Вкрай, без меж, без краю,
Як і небо голубе,
Як і сонце, шо на нім,
Мов вогонь, палає
Й ніжно зігріває
Всіх на світі цім земнім.
Ти – весь світ, усі світи,
А у світі цьому
Синьому, земному
Живемо і я, і ти.
Ти – мій дім, моя сім’я,
Де є вірші-діти,
Що, неначе квіти,
Квітнуть. Ти – любов моя
Лагідна і чарівна,
Гарна та красива,
Ніжна і вродлива,
Надзвичайна, неземна…
Ти – це сонце. Промінець
Твій – то я. З тобою
Плистиму рікою,
Доки не прийде кінець.
Євген Ковальчук, 20. 02. 2022
ID:
1061080
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 19.04.2026 19:51:04
© дата внесення змiн: 19.04.2026 19:51:04
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
