Я сонце зранку зустрічаю.
Воно мене стріча.
Із ним новий я день вітаю.
А сонце, мов свіча,
Сія яскраво, ніжно гріє.
І серденько моє
Під тихий стукіт лиш радіє
Всьому тому, що є
В цю мить солодку та безхмарну,
Коли із вишини
Шле сонце посмішку прегарну
У передчас весни,
Що вже ось-ось у нас настане.
Тоді ще дужче гріть
Яскраве сонце серце стане,
А серденько радіть
Ще більше буде сонцю тому,
А отже, і життю
Всьому на світі чарівному,
Назустріч майбуттю
Йдучи життя свого тропою
Кожнісінькую мить.
О сонце, прагне із тобою
Моє сердéнько жить.
Його ти щастям наповняєш
Тоді, коли з небес
Блакитних, як вогонь, сіяєш,
О чудо із чудес,
І ніжно грієш, що це диво
Прекрасне передать
Словами навіть неможливо.
Можливо відчувать
Лише і тілом, і душею
Всією, серцем теж,
На цій планеті, і із нею
Немає щастю й меж.
Євген Ковальчук, 18. 02. 2022
