не віддавай мені імен колишніх
не перетворюй їх на зброю проти себе
бо закидаю цими іменами
немов камінням
і за першої ж нагоди
розпеченою лавою проллюсь
тобі на груди
ти ж
авжеж не взяв
у мене жодного з утрачених імен
які я оживляю вкотре й вкотре
одне за одним
а вони зникають
розсіюються
не живуть
живуть
ношу в собі ті камені за двох
твої
мої
тому і непідйомна
неповоротка
неначе скіфська баба
над тим курганом
втрачених імен
та ти мене
підхоплюєш
несеш
хмариння невагоме
і колишеш
