Був я гірким, а став дзвінким ,бідовим
Колись пристойним, начебто і різнокольровим,
Був у полоні вовняного твіду ,
Тепер не так усе!- Уже чадять марміти!
Душа тонка їх прагне небокраю,
Вона прозора - простору бажає!
Вона ховає аж на споді зливу
Густу, як грецька їстівна олива.
Хто сенс життя шукає не навмисно,
Того не звабить доля аларміста.
Ти зрозумій мене віддалено незримий
Ти поцілуй мене контекстно допустимий,
Як рій бджолиний сяде на криницю,
Як аларміст, ущент заповнить попільницю,
Як твід із вовни у раптову скруту
Нам обміняють на швидку отруту …
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=sdyab42Zoic
