*****
Радію я життю тоді,
Коли настав кінець біді,
Коли її уже нема,
А серце й душу обійма,
Неначе матінка дитя,
Лиш найсвітліше почуття;
Коли воно в мені живе,
Допоки серденько живе
У грудях тихо стукотить
Ледь не кожнісінькую мить,
Коли воно в мені росте
І, наче квітонька, цвіте
На цілий цей прекрасний світ,
Де я живу вже тридцять літ;
Коли воно ж і надиха
Творити. Наче удиха
Воно у мене силу ту,
З якою будь-яку мету,
Яку поставив я собі,
Я досягаю, далебі,
Хай як би важко не було,
Щоб, мовби квіт, життя цвіло
На світі цім усяку мить,
Допоки серце стукотить
Крізь час, що птахою летить,
Крізь час, який нам не спинить,
Мить, що пройшла, не пережить
Ніколи і наступну мить
Не змусимо ні я, ні ти
Раніш, ніж має, в світ прийти.
Євген Ковальчук, 16. 02. 2022
ID:
1060839
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.04.2026 20:34:04
© дата внесення змiн: 14.04.2026 20:34:04
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
