Я у грудях серце маю,
А у нім любов
Ту, яка не має й краю,
Що мене знов й знов
Лагідно так зігріває,
Наче сонце те,
Що на небесах палає.
В нім вона й цвіте
Так, немовби гарні квіти
В полі навесні.
Я радію, ніби діти,
Дійсно, а не в сні
Їй та світові, в якому
Я живу в цю мить,
Доки в серденьку мойому
Тихий стук звучить.
Серцем, а також душею
Відчуваю я
Цю любов. Живу я з нею.
Ми вдвох – це сім’я.
Світ – наш дім. Моя любове
Ніжна, чарівна,
Почування пречудове,
Ти – моя весна.
Ти зі мною, я з тобою.
Я в тобі, в мені
Протікаєш ти рікою
Цілі ночі й дні,
Кожну мить, яка минає
Крізь невпинний час.
І ніхто не роз’єднає
В цьому світі нас.
І ніщо нас не зуміє
Також розлучить.
Це зробити враз посміє
Лиш остання мить.
Євген Ковальчук, 16. 02. 2022
