|
Птахою літаю
Я у небесах
І весь світ цей маю
У своїх очах.
Я його тримаю
У своїх руках,
В почуваннях маю,
Також у думках.
Світ весь на долоні
В мене. Ну, а я
У його є лоні.
Світе, о, твоя
Врода незбагненна
Зваблює мене.
Втіха лиш шалена
Й щастя неземне
Серце огортають
Ніжно, душу теж.
І вони не мають
Навіть жодних меж,
Як і ти, о світе,
Любий друже мій.
Серденько зігріте
Із душею. Твій
Образ несказанний
Їх же зігріва,
Світе бездоганний,
Що із уст слова
На папір рікою
Ллються. Я пишу
Вірші із тобою,
Доки ще дишу.
Ти – моє натхнення
Те, що осява
Хмуре повсякдення.
І, мов ожива
Серце та співає
Радісні пісні.
В нього проникає
Дійсно, а не сні
Щастя неокрає,
Справжнє, осяйне,
Душу теж проймає –
Усього мене,
Кожную клітину,
Думку, почуття
В цю прекрасну днину,
У мого життя
Мить неповториму,
У яку слова
Всі стають у риму,
І з них ожива
Вірш. Я укладаю
В нього всю свою
Душу, що тримаю
У собі. Твою
Душу, світе, має
Він також в собі,
Адже повідає
Й те, що є в тобі,
Те, що викликає
Думи й почуття,
Живить, надихає,
Доки ще биття
Тихе в серці чути
Ледь не кожну мить.
Щоб щасливим бути,
Треба просто жить
І таким сприймати
Світ, яким він є,
Всі дари приймати,
Що він нам дає.
Євген Ковальчук, 15. 02. 2022
ID:
1060735
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 12.04.2026 19:42:59
© дата внесення змiн: 12.04.2026 19:42:59
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
