Ми з ним під обстрілом тоді сиділи,
Русню кляли, стріляли в дрони, як зуміли.
А потім так собі, ще раз чи два, було зійшлися,
Його призвали, тож дороги розійшлися.
З людьми буває, що життя прожить прийдеться,
А він залишиться чужим і слова доброго для нього не знайдеться.
А Толю Хлівного в оцю страшну годину,
Пізнав як мужню і надійнішу Людину.
Мій Друже, вбереже тебе Господь , чи інша сила,
А ворогів проклятих , косою щоб скосила.
