|
Сонцю я радію,
Як мале дитя.
Наче молодію
У душі з ним я.
В ній же розквітають
Квіти-почуття,
Що мов огортають
Душу. І життя –
Не життя, а казка,
Просто справжній рай
На Землі. Будь-ласка,
Сонце, не згасай,
А світи яскраво,
Прошу я украй
І мене ласкаво,
Ніжно зігрівай
Лагідним промінням.
Хай в мені ростуть
Почуття з корінням
Світлі та цвітуть,
Мов на полі квіти
Гарні навесні,
Щоб я, наче діти,
Дійсно, а не в сні
Лиш радів невпинно
Світові й тобі,
Хай і швидкоплинно
Плинуть, далебі,
Час, життя рікою,
Та їх провести
Прагну я з тобою,
Сонце. Тож світи
І мене, кохане
Сонце, зігрівай,
Доки не настане
В світі цім мій край.
Євген Ковальчук, 15. 02. 2022
ID:
1060682
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 11.04.2026 19:58:27
© дата внесення змiн: 11.04.2026 19:58:27
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
