Я у своїх думках,
У мріях та у снах,
Немов стокрилий птах,
Літаю в небесах.
Грайливая яса
Їх серце потряса.
Чудовая краса!
У серці біль згаса,
Мов яснії зірки,
Запалені свічки,
А з ними і думки
Всі темнії. Хмарки
Пливуть, немов човни.
Це доньки та сини
Небес. У них вони
Живуть ще з давнини,
Як сонце – жовтий птах,
Що сяє в небесах
Вдень, темряву у прах
Розвіявши. Мов дах,
Ті небеса яснí,
Землі дах. Ночі й дні
Минають, мов у сні,
Але вони одні
Мов дивлятья на нас
Усіх в усякий час,
Допоки наш не згас,
І вже на повсякчас,
Покинувши цей світ,
Неначе зореліт,
Який здійснив політ
В світ інший. Безліч літ
Вони в горі були,
І навіть в час, коли
Ті люди, що прийшли
В цей світ, ще не жили.
Євген Ковальчук, 15. 02. 2022
