Влаштувалась вона на роботу.
Сіла в крісло мягке..
І щоби ви думали - сидить.
— А працювати? — питають.
— Я недоторканна.
— То що ж ви робити будете?
— Контролювати.
— Кого?
— Усіх.
І контролює.
Усі на неї дивляться.
Зітхають.
А робота тим часом
сама себе не робить.
Тоді начальник каже:
— Знаєте що…
у нас тут усі…
доторканні.
І з того дня
вона стала
дуже зайнятою людиною.
