|
Моя любове чарівна,
У душу й серце увійди,
Мов у господу, назавжди
І в них, немов весна,
Неначе квіти навесні,
Ти буйно, пишно розквітай
І, ніби сонце, зігрівай
Їх ніжно дійсно, а не в сні!
Немовби в домі, в них живи
І кожну неповторну мить,
Допоки серце стукотить
Моє, собою їх живи,
Як сонце та вода цей світ,
Усіх і все, що є у нім!
Цей світ для них – неначе дім,
В якім вони впродовж всіх літ
Живуть. А твій, любове, дім –
Це серце та душа. Вони
У всіх людей ще з давнини,
Відколи люди в світі цім
Живуть, потребу у тобі
Так відчувають, що цього
І протягом життя всього
Не передати, далебі.
Ти – сутність їхнього життя.
З тобою люди залюбки
Живуть. У них, немов квітки,
О найчистіше почуття,
Також і інші почуття
Лиш світлі, чарівні цвітуть
У всій красі та їх ведуть
У пречудове майбуття.
Отож, любове, ти живи
У душах, також у серцях
Людей, у їхніх почуттях
Й собою завжди їх живи!
Євген Ковальчук, 12. 02. 2022
ID:
1060528
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 08.04.2026 20:02:39
© дата внесення змiн: 08.04.2026 20:05:21
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
