Все розумію.
Там:
"Я - порхаю,
Я знову у Раю!"
А от:
- Я кохаю!
Якось тут недоречно.
Я -счаслива!
Счаслива то сопи собі
в три дірочки, рідненька.
І щоби тебе ніхто не чув й не бачив.
А то не ти пташеча, а це "щастячко"
Ой як швидко упоргне
Й не зоглядишся.
Кохання просто не слід похабити.
Те чим ти там займаєшся
І те що дятел вилизує твоє дупло навесні -
То не є кохання,
То просто весна.
Потекло у природі,
Потекло між ніг.
Похабно та природньо
І нічого дивного
І чогось такого нового
Чи дивовижного
Ніхто крім тебе й не помічає.
Це у тобі чарочка крайня
У дірочці, що сверлять в березах
Казочку витворяє, дур
З головки курячої
Не тим місцем виходить.
А в дійсності ж бабка як бабка,
Хоча так чомусь не називають,
А самець - бабич,
А хвіст розпустив як павич.
Та все минає й не зоглядишся
Як зима і це "кохання"
Як літо бабине -
Було та не гріло
Й згадки навіть не залишило.
Нема дурних
Дітей заводити.
Погуляли
Та й годі.
Мораль цеї басні -
Не варто осла
Міняти на скакуна,
Бо у ослиці все ж під осла.
А скакун простор любий,
А не вуздечка
Й хомут.
Жінка як курка.
Весна..
Весна.
Хочеться когута!
Чи кнута.
Хто їх розбере.
Кого когут любить-
Того й топче.
Отаке воно кохання
З вечора
І до рання.
* Щось кури замовчали, не кудахтають,
видно когут кияєм добре управляє, лупцює як той пан - значить кохає.
Кур багато та кожна - своє місце знає.
А у людей баран бараном, а курка робить його ще й козлом, хоч би ослом може йому б й обідно не було, бо як осел все життя провів, а на старості ще й рогами нагородила,
та не аби якими, а іноземними, заморськими.
Кажуть кури подурі - забеспеченної старості захотіли.
Як тій бабі - іди в море й золоту рибку, а ще...
ну все по списку.
