Обожнюю, коли надворі - дощ,
А вдома - тепло, лагідно, затишно,
Любов панує, з допомогою добра пригорщ,
А ще повага, сила і надійність огортають ніжно.
В такі години я - як у раю,
Живу, співаю і окрилена - літаю,
І стан цей, тихий і натхненний, так люблю,
Й ціну його, яку не виміряти, знаю.
Я дякую тобі, мій друже, дощ!
За радість і моменти, які мене тішать,
Бо мабуть й квітів всі поля безмежних площ
Мені гармонію оцих годин удома не дадуть і не залишать.
