Ой повіяв Вітер з Великого лугу
Розігнав у серці, козацькому, тугу
Ой повіяв вдруге й душу пробудило
Шабля, козацька, сонцем заясніла
Ой повіяв, вітре, з Дніпра до Лиману
Та й вклонилось, Військо, СЛАВІ й ОТАМАНУ
Сурми засурмили і литаври били
Козаки на раді люльки запалили
Тулумбаси вдарять. І падуть кайдани.
З Волги та й по Крим - Українське стане!
Не згасити вітру, що в степу танцює
Вже Мамай Збудився – Правда Запанує!
