Раптово відтворений з глини ,
У сонмі стурбованих мрій ,
Я став абияк на коліна -
Непевний, кульгавий, кривий.
А ніч реготала без змісту,
Як діти тактових дерев,
Як тінь ватажка алармістів ,
Що радо сприймає пся крев.
Обравши за правду сумнівне ,
Охоплений шалом чимдуж,
Незнане, стурбоване, дивне
Ховав під пелюстками руж.
І миті летіли під ноги,
І тіні торкались рамен,
І вітру священні корогви
Неслись крізь крихкий Голоцен...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=R_B4tb8CjXc
