Що може дать кохання?
Так, неспокій,
Безсонні ночі...
Сльози і журбу?
Її я проміняти на захочу,
Та не віддам і навіть не пущу
Чужих в таємний світ, де свіжі роси,
Де світ зірок та Місяця дукач.
Де солов'ї співають стоголосо...
Напевно, зрозуміє мій читач
Те відчуття, коли щасливим сміхом,
Цілунками наповнена душа.
Кохання...
Це хвороба? Може лихо?
Але із ним я завжди молода.
І очі сяють наче діаманти,
Коли в обіймах тану наче віск.
Готова встати навіть на пуанти,
Неначе до балету мала хист.
Я можу все - співати і літати,
Гортати Всесіт наче фоліант.
Коханню хочу всю себе відлати.
То ж грайно славні, пане музикант.
І навіть нерозділене кохання
Міняє нас, дарує блиск очей.
І серця спів, і оксамит мовчання.
Закоханість - то справжній привілей.
Він нам дарує щастя і неспокій...
Журбу ночей...
Прозорість світлих сліз...
І погляд твій, коханий, синьоокий,
Від нього я спалахую, як хмиз....
5.04.26
Гарно 
