|
Життя тече, немов ріка,
Допоки стукотить
У грудях серце. Протіка
Життя рікою мить
Кожнісіньку, яка мина,
Як літо і зима,
Як осінь, а також весна
В цім світі, що прийма
До себе всіх, хто здатен жить
На ньому. Мов ріка,
Життя тече, пливе, біжить,
Хай як не наріка
На нього кожен з нас у мить
Важку, як в грудях так
Нестерпно серденько щемить,
Що й стримати ніяк
Не в змозі ми гіркий цей щем,
Що серце обпіка,
Немов обпаленим ножем.
Тече, немов ріка,
Життя і у солодку мить,
Коли душа співа,
І радість з серця струменить,
Що ніжно зігріва,
Мов сонце серце, душу теж.
І радості нема,
Здається в мить цю, жодних меж.
Вона лиш обійма,
Неначе матінка дитя,
Всміхаючись тобі,
Що в ній ти жив усе життя,
А не в гіркій журбі.
Життя тече, немов ріка,
Хай що б не відчував,
Не думав ти, адже така
В нас доля, що Бог дав.
Євген Ковальчук, 10. 02. 2022
ID:
1060351
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.04.2026 19:43:34
© дата внесення змiн: 05.04.2026 19:43:34
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
