(з мого літературно-музичного проєкту «ТИ ПРИЗНАЙСЯ МЕНІ» приуроченого Володимиру Івасюку та його пісні «ЧЕРВОНА РУТА»)
Тихо квітла весна візерунячи в серця покоях.
В ніжних звуках дощу тонувала в життя водограях.
Пелюстками любові писала в душевних сувоях
Про НЕЗМІРНУ ЛЮДИНУ, відбулу в надзоряних плаях...
...Ліс подрімував часом, гойдаючи миті гілляччям.
Ще не відав про вирок «фуражки» легенді-митцеві.
А тим часом, десь там, де ламало свободу гадяччя,
Чатували «стрибки», би обрізати крила бійцеві!..
Ти признайся мені, сивий буче, у горі печаллю —
Звідки сили набрав, щоб мовчати про голос епохи?
Колихаючи руту червону у тактах роялю
Закопати хотів диво-пісню «сусід» диким мохом!
Думав вирвав з корінням?! Вона ж — на віки розрослася!
І палає між синього неба та жовтого поля —
«La ruta rossa», «La rouge ruta», «Red flower» — з висот зайнялася
І червоною рутою сяє «Arruda vermelha»!
Марія Дребіт (Голодрига)
03.04.2026 Португалія
На світлині Володимир Івасюк.
Взято з нету
