Зацвів шафран. Повисихали сльози
Тонких беріз, розлогих яворів.
І день скупався в сонячнім прогнозі:
У міжсезоння вигнали вітрів.
Беру весну за кутик та у жменьку,
На низці — світло рим із кришталю.
До двох сапфірів — двох озерець в скельця,
Смарагди нові позбирає серце.
Вітри — до зворів, сонце — до оселі:
Стрибатимуть зайчаточка веселі.
І синій сон, і глечики мальовані,
Зелені мрії, ніби поцяцьковані…
Як той метелик на пташиний спів,
Розправить крильця: «Я тебе зустрів!»
