|
Бувають – рідні незнайомці, -
Мов родичі – поміж чужих:
Бо – поруч у життєвій ломці, -
А рідні – виставлять на сміх.
Бувають: діти – чужаками, -
Сторонній, наче, - їх родив, -
Не поєднала кров – з батьками, -
Пішли від них – у свій відрив.
Чуже – підхоплюють охоче,
Не розбираючись – яке, -
Їм легко – ворог щось шепоче, -
В дитяче мислення - м’яке.
Хоч кровні, - майже всім, - не схожі, -
Стають на власний родовід,-
Вкладають дітям – перехожі:
Своє тлумачення і слід.
Батьки – онукам залишають, -
Своїх, дорослих вже, - дітей,
Бо їх – своїми уявляють,
Та – рідних бачать в них – людей.
Єдинокровні – чужаками, -
Ворожими – своїм стають, -
Чужими й хибними думками, -
Скеровують життєву путь.
Спадкове – на чуже міняють,
Тому – трапляється оце:
Зв’язки із рідними – втрачають,
Своє коріння і – лице.
ID:
1059366
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 19.03.2026 11:03:15
© дата внесення змiн: 19.03.2026 11:03:15
автор: Алла Демчишина
Вкажіть причину вашої скарги
|
