Терпеливо несе на собі цю горьовану - ношу,
Не втрачає Надію та Віру, дарує тепло.
Та постійно твердить в підсвідомості: - слухай… хороша…
Постарайся умом володіти, щоб зла – ешелон,
Не забрав справедливе і вірне дароване Богом,
При народженні, щоб не пропасти в жорстокім житті.
Не спіши передчасно у Лету – вмирання швидкого…
Там є брама - байдужості, паща дрімоти в путі…
І постійно повчає душа – це творіння Небесне,
Та стежками веде, щоб змогла віднайти той маршрут,
Де Надія, та Віра безмежні, розкуті, безсмертні,
Промінцями осяяні правди на чистім шляху.
Донести від душі все важливо серцям небайдужим,
Де повчання озвучене нашим безсмертним Творцем:
Відступити від зла, щоби Вічність привабила душі,
У небесну домівку, де Боже для всіх є взірцем.
Терпеливо всі душі повчають людей Заповіту,
Що зоставив для людства Господь на Віки для буття.
Щоби після Земного путі виходили на Світло,
І продовжили в Храмі небесному вічне життя.
17.03.2026 за мотивами 19.07.2015
