Час летить стрілою,
Кулею летить.
Нам його з тобою
Ввік не зупинить.
Час мина невпинно
Цілеє життя
Наше. Швидкоплинно
І без вороття
Він тече рікою,
Мов пісок, біжить,
Йде, як ми з тобою,
Але кожну мить
І лише в майбутнє.
У минуле те,
Що тепер відсутнє,
Не прийде, проте
Пам’ять те минуле
Лишить у собі
Все ж і серце чуле,
Що в мені, в тобі
Б’ється, калатає,
Тихо стукотить,
Доки час минає
Поуз нас щомить.
Хоч минати буде
Час і в тую мить,
У яку наш, люде,
Він увесь збіжить.
Буде він минати,
Доки ще Земля –
Наша рідна мати
В космосі кружля,
Доки ще палає
Сонце, що всіх нас
Ніжно зігріває
Крізь той самий час.
Євген Ковальчук, 29. 01. 2022
