Як довго ти зводила стіни. Врахуй,
Що в тюрмах свобода прижитись не зможе.
Але ж ти віддала і стогін, і “Боже”
Гріху…
Ти так чарівлива у цім негліже,
Що статуї погляд відводять поспішно
І пізно судити, що свято, що грішно
Бо вже…
Ти вийшла на біс. Гул овацій у мить
Розсипався, мов водоспадом по шкірі
І світла промінчик у темній зневірі
Бринить…
Тобі не віддячили. Знаю. Хоча,
Комусь тої ночі зробилось тепліше.
І з кожним цілунком жила яскравіше
Свіча…
І так незворушно спитавши “Чому
Ми силу знаходим, пройшовши безсилля?”
Твої молитви, намагання, зусилля.
Йому…
Коли небеса наказали “Лети!”,
А ти не відчула, як виросли крила
І в кожній клітинці: кохання і сила.
Цвіти!
КЛАСССССС1 
