Масним пательням самозречним
Радіє степовий ручай,
Дзвенять барани в тогах гречних,
Обабіч сохне молочай.
Таро пробудженої леді
За ними стежить із гнізда,
Рятує пазурі ведмедям,
Немов освячена вода.
Коли ж до милого Едему,
Вернеться радості пора
Тоді у лівого тандему
Знайдуться сили й для добра.
І певність в погляді на віру,
На шлях і рятівний кювет,
Стрімку сваволю чорнобриву
Відтворить тихо флажолет
У сукнях довгих лазурових,
Напнувши долю на літа,
Щоб промовляти: Хто ви, що ви!?
Коли за вікнами сльота…
