Будуй, неначе дім,
Своє життя щодень,
Щоб в щасті чарівнім
У ньому жить лишень
Кожнісінькую мить,
Впродовж всього життя,
Допоки стукотить
Ще серце. До пуття
Працюй, аби здобуть
Те щастя неземне
І з ним щасливим буть
Усе життя земне.
Здобуде кожен з нас
Лиш працею його.
Таке життя і час,
Що протягом всього
Життя мина. Хоч він
Же ні до чого тут,
Та досягнемо змін,
Пузбудемося пут
Душевних ми із ним,
Як будемо робить
Як слід. Із чарівним
Ми щастям будем жить
Лише тоді. Це зна,
Я певен, кожен з нас.
Це більш не новина.
Її постарів час.
Але вам нагадать
Наважуюсь я знов
Її, щоб рук складать
За жодних ви умов
Не сміли, хай яке
Життя у вас складне,
Адже воно людське,
Й колись навік мине.
Євген Ковальчук, 28. 01. 2022
