Стежки дитинства кличуть знов додому,
Гортають листя чари лісові.
Вітри співають пісню, до душі знайому,
Гойдаючи сльозини на траві.
Не хочу я вже більше повертати
Назад у місто, де в душі пітьма.
Моя дорога — там, де стара хата,
Але весна її знов обійма.
Весна прийде, що Душі рідні поєднає
Весна, що подарує Волі суть
Весна, яка мов мати, зігріває
Що Мир у серце здатна повернуть
Вона розтопить кригу розставання
І вмиє Світ росою сподівання
#анфісавірші
