« А вже весна, а вже красна,
зі стріх вода капле...»
Пісня
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
назустріч вітру, сонцю і весні.
Видумую майбутнє і колишнє,
що промайне й зупиниться на мить,
коли душа сучасним заболить.
Перед очима сакура і вишня,
поза рікою лісові узвишшя,
доріжка позолоти і блакить.
« Сама собі не заспіваєш,
то не жалкуй, що не почули...»
Приспів
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
а я її акорди й соло.
Та затихає цей дует
і не озвучений сонет
чиясь душа недочуває.
Тому мелодію одну
на лірі Музи про весну
за мене вітер доспіває.
