Тривожні березневі сни,
І серце спокою не знає.
Йому так хочеться весни,
А радість все не наступає.
Маленька квіточка бринить,
Немов метелик, пелюстками.
І неба сонячна блакить
Малює дивні панорами.
Шумить весняно зелен-гай,
Вода з під греблі - силу має.
Весна іде із краю в край,
І кожну гілочку квітчає.
На мить коротку - зупинись,
Промінчик лагідно лоскоче.
Весні і сонцю усміхнись.
Душа бажає, серце хоче!
Бо більш ніколи і ніде,
Цей день, цей час не повторити.
І віра з усміхом прийде,
І радість - як прекрасно жити!
