*****
Здаватись не варто недолі.
Боротись із нею нам слід,
Аби до щасливої долі
Своєї проклали ми хід,
Аби до щасливої долі
Дійшли, а не тільки ішли,
Пузбувшись лихої недолі,
Щоб з нею повік не жили.
Лиш варто в собі розбудити
Всі сили, які є у нас,
І ними недолю гатити,
Допоки не прийде той час,
Допоки не прийде година,
Коли та недоля мине
Уся, а не лиш половина.
І щастя тоді огорне
І душу, і серце. З ним жити
Ти будеш усюди, всякчас,
Забувши навік, як тужити
Лиш гірко. Настане цей час.
Я певен у цім. Навіть більше,
Тому що бажаю тобі
Я серцем, душею найбільше
Цього, як самому собі.
А біди усі та нещастя
Згорять, мов сірник той, умить
Навіки у вогнищі щастя,
В якому ти будеш щомить
Душею і серцем палати,
Горіти і палахкотіть.
Це щастя цілком відчувати
Ти будеш, а не лиш хотіть,
Допоки ти дишеш, допоки
Ще серце твоє стукотить,
Допоти, допоки крізь роки
Не прийде останняя мить.
Євген Ковальчук, 28. 01. 2022
ID:
1059028
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.03.2026 21:20:25
© дата внесення змiн: 13.03.2026 21:20:25
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
