Ковдра сніговая
Тихо землю вкрила,
Наче оповила
Так, як мати тая
Власную дитину.
Ковдра білосніжна,
Лагідна та ніжна
В цю зимову днину
Землю огорнула,
А земля в годину
Цюю сніговинну
Сном міцним заснула.
Спить, відпочиває,
Начебто дитина,
Рідна Батьківщина,
Земленька. Немає
Квітів, трав… Немає
В пору цю зимову
Їх, тому що знову,
Як торік, вкриває
Ковдра сніговая
Землю всю довкола
Повагом, спроквола,
Бо зима такая
В нашім ріднім крáю.
Ковдра сніговая,
Білая такая
І холодна. Краю
Їй нема, не видно.
Оком киньте всюди.
Всюди, добрі люди,
Що і очевидно,
Ковдра сніговая,
Та вона розтане,
Як весна настане.
Правда це святая.
Євген Ковальчук, 28. 01. 2022
