Ти певне знав таємну серця мову,
На світло вивів, розчинив тюрму.
Поклич іще сто раз мене – і знову
Із рук твоїх я яблуко візьму...
Ти розімкнув Едему мертві кола,
Навчив літати там, де крил нема.
В твоїх очах — не скверна, не крамола,
А істина — велична і німа.
Ти показав шляхи в краї незнані,
Відкрив мені любові глибину.
Хай завтра світ опиниться на грані –
Із рук твоїх я яблуко візьму.
Та істина, що разом ми пізнали:
Щоб розпростерся людства караван
Єднається твоє й моє начало,
Бо в лоні жінки – сили океан.
Хай жде геєна, хай не буде спасу,
Та сяйво знань долає знов пітьму…
За одкровення, що керує часом –
Із рук твоїх я яблуко візьму.
03.03.2026
Ілюстрація створена за допомогою ШІ
