Хтось кинув кості,чи випадок це ?
Не маю я злості,та сховаю лице...
Бажаю удачі,тобі скрізь і у всьому,
а мені ж одному,нести свою втому...
Спогади- гості,крутять кільце ,
кохані до млості,ми вступили в сильце ...
Нас впіймала лукава,обставина дня,
любов величава ,тепер як зерня...
Не клянися ніколи, ні землею ,ні небом,
у вічній любові, не клянися, не треба,
бо нічого не знаєш ти про завтрашній день,
та коли покохаєш, цінуй цей перстень...
Бо кохання- це втіха, та кохання- це й праця,
як стане мов крига, розтопити не вдасться,
коли знехтуєш щастям, на щось обміняєш,
то випаде в кості що ти тепер скраю...
Хоч небо те ж саме ,ті ж самі місцини,
і сонце незламне і відчай в гостини,
де разом ходили, цілунки шукали,
і про розлуку нічого не знали ...
Хтось тебе цілУє, ти когось цілУєш,
сердечко це чує,ти ж його не чуєш ,
я бажаю Удачі, тобі скрізь і у всьому ,
хоч душа моя плаче бо тяжко одному..
Не клянися ніколи, ні землею ,ні небом,
у вічній любові, не клянися, не треба,
бо нічого не знаєш ти про завтрашній день,
та коли покохаєш, цінуй цей перстень...
Бо кохання- це втіха, та кохання- це й праця,
як стане мов крига, розтопити не вдасться,
коли знехтуєш щастям, на щось обміняєш,
то випаде в кості що ти тепер скраю...
Не клянися ніколи, ні землею ,ні небом,
у вічній любові, не клянися, не треба,
бо нічого не знаєш ти про завтрашній день,
та коли покохаєш, цінуй цей перстень...
Бо кохання- це втіха, та кохання- це й праця,
як стане мов крига, розтопити не вдасться,
коли знехтуєш щастям, на щось обміняєш,
то випаде в кості що ти тепер скраю...
ID:
1058961
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.03.2026 16:07:37
© дата внесення змiн: 12.03.2026 16:07:37
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
