Вокзал зникає у передсвітанковій млі,
Везе мене потяг в незнанії краї.
Діти малі його наздоганяють,
Нові світи в майбутньому чекають.
А там, за обрієм, інші птахи співають.
Пальми високі від сонця захищають.
Я обіцяю, що повернусь весною,
Прости мене, що не беру з собою.
Варшава, Краків — в небесах літак,
Сонце кличе — вперед залізний птах.
Кав'ярні, блиск вітрин, нові авто,
Як пояснити їм, чому тут не тепло?
А там, за обрієм, інші птахи співають.
Пальми високі від сонця захищають.
Я обіцяю, що повернусь весною,
Прости мене, що не беру з собою.
А час минає, іде за роком рік,
Зростають діти, і тут вже їхній дім.
Свою країну дитина не впізнає.
Того села, де виросла — немає.
А там, за обрієм, інші птахи співають.
Пальми високі від сонця захищають.
Я обіцяла, що повернусь весною,
Прости мене, що не взяла з собою.
P.S.: пісня створена з використанням платної версії АІ Suno
https://suno.com/s/FSJTHtiD6ObLRL4r
Зворушлива пісня. Мені - до вподоби. 
