Якось вовк блукав у лісі.
Бачить: ось пасуться вівці.
– Бе-бе-бе, – собі белькочуть.
Вовк подумав:
– Їсти хочу!
Підійшов він до овець:
– Ну, кудлаті, вам кінець!
Але старший тут баран
Лоб наставив на таран:
– Не чіпай нас, брате сірий,
Відсіч дам тобі по шкірі!
Ось як буцну тебе рогом –
Упадеш додолу лобом!
Стережись, нахабний звіре!
Але вовчик не повірив,
Закричав:
– Я їсти хочу!
Я на тебе враз наскочу!
Розлютився, розігнався…
Зачепився й розпластався!
Вівці радісно белькочуть,
Над вовчиськом всі регочуть.
– Забирайся, сірий брате!
Відсіч може кожен дати!
