Адже тебе попереджала,
Не пташечка, а слоник – ти!
Очима плескав ти помалу,
Й мені казав – у марах тих –
Сиджу на дереві як пташка,
Й співаю всім, як соловей.
Зігнувся стовбур - це є пастка,
Завис над прірвою ідей...
На дні дзюрчав потік грайливий,
Вода співала жартома -
На вербу слон заліз сміливий,
І там завис він недарма…
Адреналіну не хватає?
А ну злізай! Додому йди…
Тут не твоя пташина зграя,
Твої зникають тут сліди…
Мрійливе, рідне слоненятко,
Ти є герой найкращих мрій!
Співай у мареннях хлоп`ятко –
Для всіх, хто любить голос твій!
І голос твій - в піснях потужний,
Летить у світлу далечінь.
Ось там є співаки могутні,
Які зупинять від падінь…
11.03.2026 за мотивами 2012 -2015
_____________________________________________________________________
Написано для міні-конкурсу – картинка "Слоненятко висить на стовбурі дерева над прірвою" -
описати в жартівливій формі. У вірші використана алегорія.
