|
«Єсть на світі доля, та хто її знає?
Єсть на світі воля, та хто її має?». (Тарас Шевченко)
- О земле вкраїнська… Розкішная земле
вольготно козацької слави.
Тебе осіяло від сходу до заходу
сонце премудре стоглаве,
Тебе ізорали волами, засіяли диво-словами…
То ж чим проростеш?
- Синами-орлами…
дівками-зірками...
всебожих нащадків малими ногами -
від меж і до меж…
- О земле плодюча -
розвийся, налийся,
Шевченковим словом святочно умийся…
Що, ниво весела, на мирнії села у дар понесеш?
- Зароджу копами…
рясними хлібами…
у церкві козацькій майну хоругвами
в убранстві одеж…
Всебожії діти, чи вольно вам жити, чи Доля блага?
Чи мати навчила: де правда – там сила,
де зброя – снага!
Чи є вас багато – щоб копи збирати,
танок свій зухвалий досвітку гуляти,
мечі перед ворогом з піхов виймати,
світе-воленько, гей!
- Багато нас, Мати… вели починати -
мечі освятити, малих научати,
на нивах окроплених жнива збирати –
і миром відпити єлей!
О земле вкраїнська, що кров’ю дідів наших рясно полита,
Де сонце, мов фенікс, старим догорає
і зранку преюним стає,
Ми тут народились з правіку, щоб волею жити,
Ми ті, котрі були і будем, ми – ті, котрі є! *
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
ID:
1058829
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.03.2026 09:39:49
© дата внесення змiн: 10.03.2026 09:41:49
автор: Сіроманка
Вкажіть причину вашої скарги
|
