|
«І день іде, і ніч іде,
і, голову схопивши в руки,
дивуєшся, чому не йде
апостол правди і науки?»
(Т.Шевченко, 1860р.)*
Привіт!
Якось дуже вже звично
Одному тобі лиш пишу
Про все наболіле й критичне...
Цю думку трикляту ношу
Й не можу промовити вголос
Крізь повну безглуздість років,
Вона перетворює в хаос
Людську парадигму віків.
Системна модель не прозора
Й давно не працює сповна,
Занадто великі «зазори»
Між «верхом» суспільства і «дна»...
Так,
Милий мій брате Тарасе,
Ти все передбачив, чи знав, -
Чим більша людська «біомаса»,
Тим менше у неї є прав,
А кожна окрема людина
З критичним підходом до дій,
У натовпі - просто цеглина
Й мурує диктаторський стрій...
В цім світі
Давно вже немає
Почесних «біблійських» полів,
А людство нагадує зграю
Голодних і змучених псів,
Готових усе розірвати
За кістку зі столу псаря
І вже не важливо, як звати
Їх голого дурня-царя...
Надія,
Мій друже Тарасе,
Єдина спокуса думок,
Що створює дивну прикрасу, -
Мов чистий у полі струмок,
Проникне у душі мільярдів,
Пробивши зневаги граніт,
Й Апостол науки і правди
Здивує навколишній світ...
Бувай!
Бо вже дуже критично,
Знов скажуть про кирпу чи ніс,
Біжу на роботу, як звично,
І квіти тобі не приніс...
Та й пишних вінків, що від влади,
Не видно... Забули... Невже?
То й добре, що без клоунади...
Хай кожного Бог береже!
09.03.2026р.
*
Тарас Шевченко.
Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2:
Поезія 1847-1861. — С. 365; 755
ID:
1058814
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.03.2026 00:53:05
© дата внесення змiн: 10.03.2026 00:53:05
автор: Serg
Вкажіть причину вашої скарги
|
"Занадто великі «зазори»
