Сторіччям пізніше поснули клеврети,
Заснув і прихований раб,
Що жив біля шафи в широких манжетах
З свідоцтвом про волю в руках.
Гравюрної саги брезентова крага
Не всім провіщала біду,
У вогниках лімбу, у горах Олімпу,
Де брав свіжий слід Скубі-Ду.
Хто був невід’ємним від променю світла
У цукрі вселенських основ,
Постав надлегким над чужим макросвітом
Між довгих нудних настанов.
Хто добре зберігся в життєвих облудах
І був наче гюйс на сосні ,
Відплив в рокабілі заморського чуда
Обранцем часу навесні…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=d-DkMcwo_v8
