Здається знову ми на себе схожі -
Віжки тримаєм - всі святі та божі,
Торуємо шляхи від середи,
До марноти пітьми в масонській ложі,
Дратуємо юрбу із перехожих,
За п’ятий кут ховаючи сліди.
Я чув то все інтриги Клітемнестри*,
Що занесла Егіста* в держреєстри,
Можливо як заручника біди…
У мить суху, солодшу винограду,
Коли душа вдягти бажає prada
Й топтати з люттю істівні гриби.
Коли Агамемнон воював під Троєю, Клітемнестра* зрадила йому з Егістом*.
Після повернення чоловіка вона підступно вбила його секирою за допомогою коханця.
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=zrRiTygpkhc
