Розповім вам дуже неприємну історію.
Справа в тому, що його злочин не змивається навіть кров'ю.
А вони вирішили...
Вони...
Ось вони й вирішили...
Його відбілити.
Вовки загнали собаку, оточили, хочуть зжерти. Собака просить не вбивати її, натомість допомагати заганяти овець. Вовки подумали і вирішили залишити собаку в зграї. Два роки вона їм допомагала, всього вчила, показувала місця, полювала разом з ними... Настала особливо голодна зима, полювання невдалі, вовки голодні, зневірені. Що робити? Вирішили все-таки зжерти собаку. Зжерли. Кісточки поховали. Поставили могильний камінь. Думають, як підписати, від кого? «Від друзів»? Так ніби не друзі, раз зжерли... «Від ворогів»? Так два роки разом пліч-о-пліч жили, полювали, ніхто в образі не був... Подумали і написали «Від колег»!
Перенесіть це на себе.
І все стане на свої місця.
Кого ви
кого
хочете відбілити.
У них руки
їхні руки по лікоть у крові.
У містах знову увімкнули світло.
Реклама повернулася на стіни будинків.
тут немає правди і нікому немає прощення, тут зрадник там ворог, людина себе як людину втрачає
Але люди вже знали —
що безпека завжди будується на страху.
Країна жила далі.
Як живе поле після пожежі.
Як живе ліс після вирубки.
Як живе вдова після війни.
Вона просто прикидається, що все нормально.
Люди вже рідко говорили про чудеса.
Вони говорили про інше.
Про те, як легко людина втрачає в собі людину .
Вони говорили:
— Коли приходить страх,
ми починаємо шукати винних.
— Коли приходить голод,
ми починаємо шукати ворогів.
— Коли настає хаос,
ми продаємо свою свободу за ілюзію порядку.
Люди розуміли:
найстрашніша аномалія — не розлом у просторі.
А розлом усередині людей.
— Люди не втрачені.
— Вони просто забули, що можуть бути іншими.
І всі на все погоджувалися.
У світі знову почали з'являтися різні групи.
Одні хотіли закрити все.
Інші хотіли відкрити все.
Треті хотіли тільки влади.
І ніхто не хотів розуміння.
Тому що розуміння вимагає відмови від ненависті.
А ненавидіти потрібно — так простіше, так легше
ними
керувати.
Істоти з розлому більше не з'являлися відкрито.
Але іноді люди відчували їх.
Коли:
— вони зраджували близьких заради вигоди
— вибирали брехню замість правди
— продавали майбутнє заради сьогодення
Тоді десь дуже далеко
хтось робив позначку в архіві Всесвіту.
Експеримент триває.
І в цьому була найстрашніша правда.
Людство було приречене.
Тут немає абсолютної правди.
Тут є тільки вибір.
І людина втрачає себе
не коли її перемагають.
А коли вона перестає бути людиною.
Людина тоді просто ящик
Ящик з лайна і крові
Люди ніяк не розуміють
Ми всі там будемо
А страшно те, що і вони теж
Людство приречене.
І всередині не душа
У них
Всередині лайно
Головне те
що вони показали
своє
обличчя.
* Рашисти нам брехали й брешуть, в нашій країні нема ні мельниківців, ні бендерівців, ні війск ОУН, ні військ УПА, а є .....
Були б війська ОУН цього би не творилось.
