Ой поночі старий пугач
Лісом, степом пролітав:
Над порогами затужив:
До козацтва закликав:
Годі, браття, козаченьки!
Думами усе дрімать!
Час коней та й , вороненьких,
Нам на Січу та й сідлать!:
Повстовайте, отамани!
Прокидайтесь, козаки!
Поєднаємо навіки
Волю й щастя береги!
Вдарив тулумбас заклично
Враз хоругви ожили
За Вкраїну і Народ
Орли битись присягли.
Мати Січ благословила
Синів, в сяяві зірок
Освятив Дніпро шаблі
Що скував ще Батько Бог.
Птаха Слава впала з неба
Громовицею в Дніпро
І отаман пробудився.
Щоб Вернулось, що було!
Встанем , Браття, єдна Душе!
Товариство молоде!
І заграє сурма дзвінко
Все ярмо в Дніпро впаде!
