Сім мускарі в чистій вазі й два горнятка кави,
Вже не сіро за віконцем і погода вабить,
Піднімають круглі лиця догори нарциси
Ніби хочуть повторити сонця жовті риси…
Скільки можна в тому ліжку, спати моя мила?
Підіймайся, бо чекати вже мені несила.
Охолола зовсім кава, грінка з маслом стигне,
На дворі весна фарбує небеса у синє.
Я кружляю біля ліжка, а ти все дрімаєш,
Те, що буде незабаром, все ти добре знаєш.
Раз лежиш, закривши очі але сон далеко,
Начувайся…Лізу в ліжко, стигне хай еспресо.
Ой, яка же ти гаряча, як ранкова кава…
Ти ж не спала моя люба, ти мене чекала.
Повернись…Лягай на спину, хай ранковий промінь,
Поцілує тебе першим, зовсім я не проти.
Я ще встигну роздивитись, твої голі груди,
Доторкнутися до стегон, до пупка і всюди…
Розлетілося волосся по білій подушці,
А ми вдвох вже у процесі, в пристрасному русі.
Ліжко наша кавоварка, а ми в ній напиток,
Закипаємо в екстазі, ніби в нас вже літо.
Почуття бурлять щомиті, ти ось-ось застогнеш,
Відпускає тіло душу, в світ яскравих вогнищ.
Аби там вона згоріла, аж до тла на попіл,
Й повернулася до мене, відродившись, в постіль.
Поцілунок, душ, халатик, нас чекає кава,
Ох, яка же ти красива, моя жінка-пава.
ID:
1058695
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 07.03.2026 19:28:24
© дата внесення змiн: 07.03.2026 19:28:24
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
